Форма входу
Логін:
Пароль:

Пошук

...

Консультації
Гра-стратегія, як засіб формування творчої особистості (10343)
Особистість (9900)
Психологічна небезпека — чи можна вберегти від неї дитину? (5795)
Дівчатка: які вони? Психофізіологічні особливості (5519)
Пошуково-дослідницька діяльність та структурні відмінності від інших видів діяльності (11684)
Методична робота в дошкільному навчальному закладі (110692)
Інклюзивна освіта в контексті реалій сьогодення (16617)
Педагогічні принципи організації розвивального середовища (12522)
Як проводити дидактичну гру (8556)
Якщо батьки розлучилися... Криза втрати (4763)

Категорії розділу
Статті по вихованню [53]

Погода в Вінниці

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS


Слов'яночка


Вівторок, 21.11.2017, 07:15
Головна » Консультації » Статті по вихованню

Наріжний камінь особистісно орієнтованої моделі
В. Кузьменко
Концептуальні засади модернізації дошкільної освіти в Україні передбачають реалізацію головного принципу Базового компонента — впровадження в життя особистісно орієнтованої моделі освіти.
Ніхто сьогодні не заперечуватиме проти доцільності та актуальності такого підходу. Але для того, щоб працювати по-новому, потрібні глибокі знання психології дитини, вміння враховувати особливості кожного вихованця з тим, щоб виробити справді індивідуальний підхід до нього.

Найскладніше питання сучасної практики
Одним із першочергових і найскладніших питань сучасної практики дошкільної освіти є індивідуальний підхід до вихованців. Це потрібно самим дітям, які в умовах є формальної, а дієвої індивідуалізації стають упевненішими, сміливішими, наполегливішими, більш відповідальними та самостійними. Такий підхід зумовлений і запитами батьків, які хочуть, щоб їхню дитину любили, шанували, бачили її здібності й таланти, а також вимогою суспільства щодо виховання людей, здатних діяти нестандартно, творчо, натхненно, бути конкурентоспроможними, швидко адаптуватися до змін, що неперервно відбуваються в нашому швидкоплинному житті тощо. Ми не раз зверталися до цієї проблеми, розглядаючи сутність та шляхи розвитку індивідуальності дошкільника, етапи індивідуального підходу, умови його здійснення та багато інших. Однак лишається ще чимало важливих аспектів, які потребують докладнішого висвітлення.
Нагадаємо: в індивідуальному підході умовно можна виокремити кілька циклів: вивчення індивідуальних відмінностей дитини, врахування зібраних про неї даних (власне, запровадження виявленого в практику роботи), створення прогнозу щодо подальшої роботи. Для успішної реалізації першого етапу — вивчення, яке передбачає поглиблене з'ясування індивідуальних особливостей розвитку дошкільняти, — вже чимало зроблено вченими, психологами, практиками. Так, позитивні зрушення спостерігаються в розробці діагностичного іструментарію, в адаптації існуючих або створенні нових методик дослідження окремих індивідуальних відмінностей (темпераменту, інтересів, здібностей, характеру, взаємин дошкільників), а також їх комплексного вивчення.
Індивідуальні відмінності дитини, як правило, вивчає вихователь, використовуючи доступні йому методи — спостереження, бесіди з дітьми, батьками, анкетування. Йому допомагають психолог чи методист закладу, які доповнюють або уточнюють інформацію, здобуту вихователями, застосовуючи при цьому тестування, експеримент та інші методи, що потребують спеціальної професійної підготовки.
Щодо наступного етапу — врахування індивідуальних відмінностей — залишається багато нез'ясованого, тож педагоги не завжди розуміють, що ж робити із зібраними даними. Як використовувати їх з максимальною користю для вихованців?

Що ми розуміємо під індивідуальними відмінностями?
Індивідуальні відмінності — це властивості, що відрізняють одну людину від інших. Психологічна характеристика кожної дитини утворюється з однакового переліку індивідуальних особливостей. При цьому така характеристика індивідуальна, своєрідна, відмінна від інших. Унікальне "психологічне обличчя" утворюється через якісне наповнення певної відмінності та вибудову на цій основі неповторної гами всього комплексу людських якостей. Пояснимо це на прикладі. У кожної людини є характер, який визначається низкою ознак, притаманних саме цій людині (добра, щира, чесна, а може бути й навпаки). Це стосується й темпераменту (сангвінічний, флегматичний, холеричний або меланхолійний типи); спрямованості особистості: на себе, інших людей, на певну діяльність; інших, визначальних для психічного розвитку індивіда, характеристик. Саме тому психологічний портрет людини за, здавалося б, уніфікованості, однаковості за переліком властивостей, стає унікальним, коли йдеться про їх якісне наповнення.
Перелік цих відмінностей (або розбіжностей, особливостей) умовно можна розподілити на такі групи: індивідні {ті, що дані нам від народження або генетичні, біологічні, безумовні) та особистісні (ті, що виникають і формуються в процесі життя людини, умовні). До індивідних належать вік, стать, темперамент, задатки, стан здоров'я тощо. До особистісних — характер, самооцінка, самосвідомість, потреби, мотиви, воля, пізнавальна активність, інтереси та багато інших.
У ході експериментальної роботи ми встановили, що картина розвитку індивідуальних відмінностей дітей 3-7 років може бути еталонною (притаманною більшості дітей) та винятковою (що виявляється за статистикою лише зрідка). Відповідно до цієї класифікації стану індивідуальних відмінностей і має варіюватися психолого-педагогічна робота з дітьми.
Загальна програма виховання й навчання дітей з нормативними (тими, що відповідають віковим нормативам) характеристиками стану індивідуальних відмінностей передбачає відповідну диференціацію роботи щодо індивідних відмінностей (вікових особливостей, статевої належності, типу вищої нервової діяльності, особливостей фізичного розвитку, стану здоров'я) та особистісних {особливостей розвитку самосвідомості; соціально-етичного; емоційно-вольового; потребово-мотиваційного та пізнавального розвитку). Охарактеризуємо умови становлення кожної з них.

Вік
Вік — найважливіша характеристика дитини, первинна та основна при визначенні змісту, форм, методів роботи з нею.
Для урахування вікових особливостей кожної дитини слід:
• створювати умови для провідної діяльності дітей кожного вікового періоду;
• забезпечувати дошкільнят необхідними для їхнього віку матеріалами, іграшками тощо;
• працювати з дітьми за програмами, рекомендованими для кожної вікової групи;
• проводити додаткові індивідуальні заняття;
• підтримувати різновікові дитячі об'єднання, в яких позитивний досвід передається від старших дітей до молодших;
• сприяти організації насиченої, змістовної життєдіяльності малюків кожного вікового періоду з урахуванням провідної діяльності та вікових новоутворень.

Статева належність
Статева належність істотно впливає на стиль поведінки дитини, спосіб сприйняття навколишнього світу, ставлення до нього, активність, взаємини з оточенням тощо.
Урахування статевої належності дітей передбачає:
• розуміння та прийняття вихователем спільного та відмінного в поведінці й розвитку хлопчиків і дівчаток;
• створення варіативного предметного середовища, яке задовольняє спільні й відмінні інтереси та уподобання, забезпечення в достатній кількості "хлопчачими" та " дівчачими" іграшками;
• створення в групі статево нейтрального середовища;
• заохочення проявів жіночості у дівчаток та мужності в хлопчиків;
• диференціацію трудових доручень за змістом та характером;
• створення можливостей для гармонійного  спілкування дівчаток та хлопчиків;
• залучення   хлопчиків   до доступних та цікавих для них традиційно дівчачих видів діяльності;
• формування в дівчаток доступних для них традиційно хлопчачих умінь;
• виховання в дітей турботливого ставлення одне до одного.

Фізичний розвиток
Стан здоров'я, фізичний розвиток — провідні характеристики, які визначають можливості спілкування дитини з оточенням, впливають на її пізнавальну та рухову активність, фізичну вправність, загальну поведінку, якість засвоєння знань, формування вмінь, навичок тощо. На жаль, у сучасних дошкільних закладах досить багато дітей мають одне або й два хронічних захворювання, що потребує, звичайно, додаткової уваги до цих вихованців. Діяльність вихователя у цьому напрямі потребує:
• ознайомлення педагогів з літературою про специфіку захворювань, фізичних, сенсорних вад дитини;
• відповідну адаптацію навчально-виховних підходів;
• визначення специфіки різних видів діяльності дитини з особливостями (вадами) фізичного розвитку;
• рівномірний розподіл уваги між усіма дітьми незалежно від їхнього фізичного стану;
• залучення до взаємодії фахівців інших профілів — медиків, психологів, соціальних педагогів, логопедів,  масажистів тощо;
• координацію та перевірку ефективності цієї роботи;
• адаптацію матеріального середовища групи до потреб дітей, поповнення його належним спеціальним обладнанням;
• підтримання толерантного ставлення дітей одне до одного незалежно від особливостей фізичного стану кожного з них;
• допомога дітям у побудові позитивних стосунків.

Розвиток здібностей
Здібності, природною основою яких є задатки (особливості будови кори головного мозку, швидкість реакцій, мислительних процесів, сенсорна чутливість), можуть і розвиватися в процесі життя людини, і згасати — залежно від умов, в яких вона розвивається. Ознакою здібностей дитини є її інтерес до певного виду діяльності.
Робота з розвитку здібностей та інтересів дітей буде успішною в тому разі, якщо вихователь:
• переконаний у тому, що обдарованою є кожна дитина;
• розуміє, що в дошкільному віці вузькоспеціальні здібності найчастіше не виражені,  перебувають у стадії становлення;
• знає ознаки здібностей, особливості їхнього прояву;
• дбає про створення умов для різнобічного гармонійного розвитку кожної дитини;
• плануючи роботу, враховує стабільні, яскраво виражені інтереси дітей;
• постійно дбає про розвиток працьовитості, наполегливості, самостійності, що є неодмінною умовою реалізації здібностей;
• створює осередки різних видів діяльності з урахуванням різноманітності дитячих інтересів;
• сприяє організації гурткової роботи;
• будуючи навчально-виховну роботу, вивчає та враховує спонтанні дитячі інтереси;
• має змогу забезпечити варіативне предметне середовище,  наявність різноманітного обладнання для самостійної практичної, пошуково-експериментальної діяльності;
• приділяє увагу фізичному, соціальному, емоційному розвитку розумово обдарованих дітей, намагається унормувати пізнавальні завдання;
• залучає до роботи з дітьми спеціалістів різних напрямів;
• надає методичну допомогу батькам вихованців з проблем розвитку обдарованих дітей.
 
Темперамент
Темперамент — базова основа характеру, саме від нього значною мірою залежить активність дитини, швидкість або повільність сприйняття, характер реагування на події, адаптованість, доброзичливість або агрест ність, замкненість або контактність, посидючість або рухливість.
Стратегія урахування особливостей типу вищої нервової діяльності передбачає:
• розширення уявлень педагогів про особливо прояву кожного типу темпераменту, вміння оцінити  особливості типу власної в.н.д. та визначати різні темпераменти, мати уявлення про їхні позитивні та негативні характеристики;
• усвідомлення специфіки впливу темпераменту на характер спілкування, навчання дітей;
• розуміння потреб та можливостей дітей, виходячи з особливостей їхнього темпераменту;
• володіння  вихователем арсеналом методів та прийомів коригування негативних  та підтримки  позитивних властивостей кожного типу темпераменту;
• уміння педагога створювати найсприятливіші дитячі об'єднання з урахуванням типів темпераменту.

Самосвідомість
Самосвідомість - ядро, центральна складова особистості людини. Вона виникає у період кризи 3 років та стрімко вибудовується упродовж дошкільного дитинства.
Для успішного розвитку самосвідомості слід:
• надавати дітям можливість робити власний вибір (видів діяльності,  матеріалів, занять, засобів, ролей, тематики та видів ігор, друзів тощо), приймати самостійні рішення;
• створювати умови для самостійної діяльності, розв'язання нескладних проблемних ситуацій;
• навчати вихованців раціональних способів пошукової та практичної діяльності, вправляти їх у застосуванні набутих умінь та навичок;
• підтримувати процеси постановки та досягнення мети;
• сприяти визнанню кожної дитини в групі, підвищенню її статусу, формуванню позитивної самооцінки та впевненості у собі;
• заохочувати самостійні та свідомі дії дитини, показувати її досягнення іншим дітям;
• заохочувати поведінку дитини, спрямовану на подолання труднощів,   розв'язання проблемних ситуацій, прояви творчості, винахідливості, вибірковості;
• давати вихованцям можливість порівнювати та поціновувати свої вчинки, результати діяльності;
• регламентувати педагогічну допомогу, забезпечувати оптимальне, адекватне сприяння дитині;
• застосовувати непрямі методи керування діяльністю дітей (відкриті запитання, випереджувальні позитивні оцінки, поточні поради, поетапні підказки, спрямування уваги на важливі моменти, ускладнення гри).
 
Соціально-етичний розвиток
Соціально-етичний розвиток дошкільника характеризується формуванням гуманних взаємин з оточенням, умінням налагодити доброзичливі стосунки з ровесниками, старшими дітьми, дорослими, формуванням позитивного ставлення до себе та толерантним ставленням до інших, вибудовою певного статусного становища в групі тощо.
Для цього потрібно:
• створювати в групі атмосферу взаємоповаги, взаємодопомоги, спонукати дітей шанобливо, доброзичливо ставитися до всіх дітей групи, вчитися рівномірно розподіляти увагу між усіма дітьми, бути прикладом коректного спілкування з оточенням;
• розширювати уявлення дітей про норми та правила поведінки;
• надавати вихованцям можливість вправлятися у добрих вчинках,  використовуючи для цього реальні життєві та ігрові ситуації;
• заохочувати ініціативу дітей до встановлення контактів з іншими;
• спонукати дітей до вироблення спільних правил поведінки в групі;
• не втручатися без об'єктивної на це необхідності у стосунки вихованців, а в разі виникнення такої потреби справедливо та об'єктивно розв'язувати дитячі конфлікти;
• працювати над створенням колективних традицій;
• надавати батькам методичну допомогу з проблем соціально-етичного розвитку дошкільнят.
 
Емоційно-вольовий розвиток
Емоційно-вольовий розвиток — неодмінна складова особистісного зростання дитини. Він супроводжується розвитком почуттів та емоцій, які стають дедалі складнішими та насиченішими. Дитина опановує свої емоційні прояви, розвиваються вольові процеси, виникає довільна поведінка. Усі ці характеристики необхідні для подальшого успішного навчання в школі, забезпечення переходу від ігрової до навчальної діяльності.
Умови успішного емоційно-вольового  розвитку дошкільника:
• створення в групі атмосфери спокою, радості, гарного настрою;
• наповнення життя дітей цікавими та приємними враженнями, змістовною, посильною та насиченою діяльністю;
• вміння дорослих, які оточують дитину, володіти собою, керувати власним настроєм, емоційними станами, запобігати емоційному дискомфорту та виникненню неприязних стосунків між дітьми;
• відмова від вказівок авторитарного характеру, погроз, наказів, надскладних вимог до поведінки дитини тощо;
• організація спілкування з природою;
• розвиток уміння дітей розуміти та розрізняти емоційні стани людей, що їх оточують, за мімікою, інтонаціями, пантомімікою,    адекватно виявляти власні емоції,    стримуватися, прогнозувати можливу реакцію оточення на певні вчинки; використання можливостей ігрової, образотворчої діяльностей для стабілізації емоційних проявів, розвитку почуття гумору;
• організація максимально зручного для дітей режиму дня, запобігання перевтомі;
• особливо уважне ставлення до дитини в моменти важливих змін у її житті (розлучення батьків, народження в родині другої дитини, смерть або хвороба близьких тощо);
• зважене реагування на дитячі впертість, вередування, поганий настрій;
• намагання запобігти .негативному впливу на дітей шумових подразників,  надмірних емоційних вражень,  інших збудливих чинників;
• надання методичної допомоги батькам з проблем емоційно-вольового розвитку дошкільнят.

Потребово-мотиваційнии розвиток
Потребово-мотиваційний розвиток дошкільника супроводжується виникненням дедалі чіткіших та більш диференційованих потреб, системи мотивів поведінки та діяльності, їх їєрархізацією, стабілізацією. Саме ця сфера розвитку Істотно впливатиме на все подальше життя людини, визначатиме провідні цінності, спрямованість особистості, характер дій та вчинків, вибір професії, ставлення до людей тощо.
Умови успішного потребово-мотиваційного розвитку дошкільника:
■ виявлення розуміння та поваги до родинних цінностей, будь-яких дитячих потреб та бажань;
■ визначення  навчально-виховних завдань з урахуванням актуальних для дітей групи потреб та мотивів;
■ підтримка високих — духовних,  інтелектуальних,  соціальних — потреб;
■ проведення бесід-розмов про дитячі почуття, стосунки, ставлення, цінності, улюблені книжки тощо;
■ розуміння доцільності та домірності значущих біологічних та матеріальних потреб та стимулів;
■ надання дітям можливості самостійно шукати шляхи задоволення власних потреб та інтересів;
■ розвиток у дітей конструктивної мотивації до навчальної та трудової діяльності;
■ заохочення добрих вчинків дітей, демонстрування їхніх досягнень та чеснот перед значущими для дошкільнят людьми;
■ розвиток уміння виділяти головне та неістотне, першочергове та другорядне у побуті, житті людини;
■ вивчення родинних цінностей та повага до них.

Пізнавальний розвиток
Пізнавальний розвиток, що виявляється в становленні пізнавальної активності, підвищенні в дітей інтересу до отримання нової пізнавальної інформації, допитливості, розширенні кола знань, уявлень про навколишній світ, людей, формуванні вмінь, навичок, є складовою успішного психічного розвитку дошкільника.
Урахування особливостей пізнавального розвитку передбачає:
• варіативне забезпечення змістовної та різнобічної пізнавальної діяльності дитини не тільки в навчальній, айв інших видах діяльності;
• підвищення рівня чуттєвого пізнання дитиною довкілля;
• навчання дітей узагальнених форм обстеження предметів за допомогою сенсорних еталонів;
• створення умов для  пошуково-дослідницької діяльності;
• створення варіативного, змістовного розвивального предметно-ігрового середовища;
• надання дітям можливості самостійно розв'язувати нескладні проблемні ситуації, що виникають у побуті, праці, грі, навчанні;
• заохочення вихованців до самостійних міркувань, постановки запитань, вироблення суджень;
• відмова від готових розгорнутих відповідей, монологічних пояснень на користь спостережень, обговорень, самостійних умовисновків та припущень;
• розширення дитячих уявлень про природні та суспільні явища через спостереження, екскурсії;
• стимулювання мовленнєвої активності дітей;
• організація практичної діяльності, розв'язання логічних завдань, вправ;
• виховання любові та поваги до дитячої літератури, читання;
• проведення в разі потреби індивідуальних, додаткових корекційно-розвивальних занять;
• надання індивідуальної методичної допомоги батькам вихованців.

Скачати повну статтю в файлі Word можна в Архіві статей.

Категорія: Статті по вихованню | Додав: VinDNZ1 (29.09.2009)
Переглядів: 7341 | Теги: консультації, діти, виховання, заняття | Рейтинг: 4.1/7
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Меню сайту

Наші фото

Друзі сайту
Вінницьке міське управління освіти

Вінницька міська рада

Вінницька ОДА

Урядовий портал

Міністерство освіти і науки України


Наші діткиsadochok.org - Дитячі садочки Києва



Наша кнопка
slovyanochka.at.ua - ДНЗ №1 Слов'яночка м. Вінниця
отримати код

Статистика

Рейтинг@Mail.ru



Copyright ORIGAMI © 2009-2017Хостинг від uCoz