Форма входу
Логін:
Пароль:

Пошук

...

Консультації
Виховання людяності: технологічний аспект (7916)
Виховання людяності: програмні вимоги (15415)
Якщо батьки розлучилися... Криза втрати (4685)
Табу чи відверта розмова? Про статеве виховання дошкільнят (11921)
Художньо-естетичний розвиток (добірка дидактичних ігор) (26264)
Підготуйте дитину до дитячого садка (9996)
Організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі (52152)
Методика проведення бесід з дітьми (38435)
Гра-стратегія, як засіб формування творчої особистості (9781)
Психологічний тренінг: розвиток креативних здібностей (8370)

Категорії розділу
Статті по вихованню [53]

Погода в Вінниці

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS


Слов'яночка


П`ятниця, 23.06.2017, 08:03
Головна » Консультації » Статті по вихованню

Роль дорослого в розвитку творчих ігор
А. Бурова
Втручатися чи не втручатися?
З приводу спрямування дитячих ігор у педагогічному світі точилася вже не одна дискусія. Думки при цьому розділилися на дві групи.
Одні стверджують, що гра — це самостійна діяльність дитини і не має порушуватися втручанням дорослих, яке перешкоджає вільному розвиткові малюка та обмежує його творчу активність.
Інші вважають, що, навпаки, дитина, мовляв, ще не може самостійно діяти у грі й розвивати ігрову діяльність. Тож треба П спрямовувати, поки не буде визначено сюжет, характер та ролі у творчій грі.
Сучасна педагогіка вже знає відповіді на ці питання, тож розглянемо їх. Насамперед, розмірковуючи, чи варто втручатись якимось чином у творчі ігри дітей, слід ураховувати, що:
1. Гра — найприродніша й водночас найважливіша діяльність дитини, тож у дошкільному віці вона є ефективним виховним засобом. Якщо задіюються саме ці її функції, це означає, що гру треба спрямовувати.
2. Спрямовуючи гру, слід робити це тактовно та обережно. Втручання дорослого має сприяти підвищенні ігрової активності дошкільнят і аж ніяк не гальмувати її. У дітей при цьому має залишатися свобода та можливість реалізовувати власні ідеї доти, поки гра йде в правильному напрямку.
Мета, яка ставиться перед спрямуванням творчої гри, — перетворити її в змістовну, цікаву діяльність, забезпечивши при цьому максимальну виховну цінність. Щоб досягти цього, вихователь впливає на зміст дитячих ігор, допомагаючи розвивати сюжет, збагачувати його новими елементами. Водночас важливо подбати, щоб між дітьми встановилися дружні стосунки, сприяти їх зближенню та створенню емоційно-позитивної атмосфери.
Педагог може впливати на творчі ігри вихованців у різні способи, які умовно можна поділити на дві групи: непрямі і прямі. Непряме спрямування передбачає підготовку умов для ігор.
Перша і найнеодмінніша умова розвитку ігрової діяльності — наявність у дітей потрібних знань.
Коли малюки приходять до дитячого садка, вони не вміють правильно й самостійно грати. їхні ігри неорганізовані й беззмістовні, і здебільшого є стереотипним повторенням певних дій. Низький рівень ігор, як правило, зумовлений обмеженістю знань про предмети та явища навколишньої дійсності. Тож першочергове завдання вихователя— допомогти дітям набути доступні знання, надавши процесові певного емоційного спрямування.
Таким чином, творчі ігри слід розглядати не ізольовано від виховної діяльності педагога, а в тісному зв'язку з нею. Можна навіть твердити, що рівень творчих ігор дітей є переконливим показником якості всієї педагогічної роботи в дитячому садку.
Важливий чинник успішного перебігу та розвитку творчих ігор — іграшка. Конче потрібно забезпечити у групі достатню кількість іграшок для всіх дітей, адже саме вони допомагають залучати малюків до гри. Якщо немає чи бракує іграшок, діти майже не розвивають сюжет гри, оскільки їм потрібний конкретний "матеріальний" центр, який би надавав сенсу та змісту їхній діяльності. Іграшка для дитини — реальний предмет, з яким вона вступає в реальну взаємодію. Нагадуючи малюкові набутий досвід або переживання, іграшка стає центром його гри, і малюк намагається за її допомогою розвинути діяльність, аналогічну попередньому досвіду.
Розглянемо приклад. Хлопчик прийшов до дитячого садка і ще не вирішив, у що гратиме. Він ходить по кімнаті, роздивляється і раптом помічає серед інших іграшок гарну металеву сопілочку, починає грати. Звуки сопілочки подобаються хлоп'яті. Вихователь пропонує малому пограти на ній. Слухове сприйняття збудило в корі головного мозку і привело в дію зв'язки, що виникали раніше, коли малюк сприймав подібний звук. Інакше кажучи, звук сопілки нагадав і викликав в пам'яті дитини якийсь знайомий предмет або подію (наприклад, черговий на станції відправляє поїзд, дає гудок). Так виникає гра, в якій іграшка набуває смислової функції і допомагає дитині творчо відтворити свій досвід. Якщо педагог хоче, щоб діти відтворили педагогічний зміст заняття у грі, їх варто спонукати до цього за допомогою іграшки. Отже, іграшка може викликати в дітей спогади, спрямувати їхні уявлення та думки, вплинути на сюжет та зміст ігор. Таку функцію іграшка виконуватиме лише в тому разі, якщо вона справді пов'язана з досвідом дитини й викликає конкретні уявлення. Часто можна спостерігати таку картину: дитина побачила нову іграшку, яка привабила її яскравим забарвленням, оригінальною формою. Маля бере її в руки, із захопленням оглядає... і, не знаючи, що з нею робити, як застосувати, через якийсь час відкладає, втративши інтерес до неї. Причина в тому, що іграшка ні про що не нагадує дитині, не пов'язана з її попереднім досвідом, не викликає жодних асоціацій, які б могли стати поштовхом для її використання у грі. Отже, якщо в дітей не пов'язано з певною іграшкою відповідних вражень та переживань, вона як чинник гри не справджує сподівань. Саме цим пояснюється той факт, що в дитячих садках деякі гарні й дорогі іграшки лежать незадіяними: діти не звертають на них уваги, бо не знають, що з ними робити. Отже, гра виникає в тому разі, коли їй передують досвід та переживання, які справили на дітей глибокі емоційні враження. Це має враховувати кожний педагог, і при спрямуванні творчих ігор рахуватися з індивідуальними інтересами дітей. Не можна вимагати, щоб дошкільнята відтворювали в іграх усе, що знають про явища навколишнього життя, бо гра в такому разі може перетворитися на механічне копіювання дійсності, втративши свою творчу оригінальність.
Вдаючись до непрямих способів спрямування гри, вихователь тільки готує умови для розгортання цінної за змістом сюжетної гри.

Прямий вплив на організацію гри
Педагог може і прямо впливати на зміст і хід гри, що більше стосується молодших дітей, які ще не вміють грати й тому більше за старших потребують допомоги.
У кожній віковій групі поряд з активними дітьми є й пасивні, несміливі, яким бракує віри в себе, свої можливості. Як зробити цих дітей рівноправними учасниками ігор?
Насамперед їм треба допомагати включатися в гру, підказуючи цікаві ролі, викликаючи бажання грати зі своїми однолітками. Вихователь може запропонувати й тему гри, але тільки коли впевнений, що діти знають сюжет гри і він їх цікавить. Ні в якому разі не варто "притягати" тему "за вуха".
Найдоречніші способи безпосередньої допомоги дитині: гра вихователя з дитиною, порада дитині, навідні запитання, нагадування про попередні ігри, спеціальні заняття. Усі ці способи можна використовувати як для індивідуального впливу на окремих дітей, так і на весь колектив.
Детальніше розглянемо деякі способи прямого спрямування дитячих ігор педагогом.
Гра вихователя з дитиною — один із прийомів, за допомогою якого можна розвинути зміст гри, запобігти її випадковим порушенням, легко й невимушено ввести у гру нову дитину. Порада малюкові— дуже поширений засіб, яким педагог підтримує участь вихованця у грі й допомагає розвинути її зміст. Щоб досягти бажаних результатів, варто виходити з інтересів та смаків дитини, розуміти, яка роль їй найбільше до вподоби.
Нагадування про попередні ігри. Нерідко буває, що діти грають у цікаві ігри, зміст яких цінний з педагогічного погляду, але потім про них забувають і більше не повертаються. Вихователеві варто час від часу нагадувати малюкам про ці ігри, відновлювати в їхній пам'яті минулий досвід.
Поради щодо змісту, побудови — прийом, яким вихователь допомагає дітям, визначити мету, коли вони ще не вміють самостійно конструювати. Молодшим дітям така допомога найчастіше надається індивідуально (показ, як зробити ляльковий стіл, ліжко тощо). Коли діти вже набудуть певного досвіду, вихователь пропонує їм самостійно побудувати дім для ляльки, сад, дорогу тощо.
Старші діти вже можуть створювати будівлі, проявляючи при цьому особисту творчість і відтворюючи в конструктивних іграх не тільки знання, набуті на заняттях, а й створюючи будівлі за власним задумом. Якщо вихованці не вміють самі вирішити, що будуватимуть або визначити мету своєї роботи, вихователь має насамперед підказати їм, який будівельний матеріал можна взяти, як скористатися ним для спорудження будівлі. Переконавшись, що в дітей накопичився запас основних відомостей, сформувалися певні навички, педагог може запропонувати тему будівлі.

Спеціальні заняття
Інколи педагогічно цінна гра не може розвиватися через те, що дітям бракує знань та конкретних уявлень. Часто вони повторюють одні й ті самі ігри, одноманітні змістом, які не мають ніякої виховної та пізнавальної цінності, не сприяють поглибленню уявлень про навколишнє. В таких випадках з метою збагачення гри варто провести спеціальні заняття. Досвід багатьох вихователів показує, що час від час у процесі гри доцільно пояснити дітям те, чого вони не знають. Інколи й після пояснення зміст гри не розвивається, якщо дітям бракує знань про явища, які вони хотіли б відобразити в грі. В таких випадках варто провести спеціальні заняття, присвятивши їх темі гри та надавши всі потрібні пояснення. Якщо робити це під час гри, її можна порушити, зірвати, змінити спрямування, тобто діти можуть перейти від гри до іншої діяльності.
Збагаченню змісту ігор сприяють також спостереження під час екскурсій, прогулянок, бесіди, дидактичні ігри тощо.
Висновок: якщо розвиток гри гальмується через те, що дітям бракує знань, заняття має конче важливе значення, оскільки допомагає конкретизувати й збагатити зміст гри, особливо в старшій групі.
Виготовлення вихователем іграшок під час гри — своєрідний прийом спрямування гри, особливо, коли діти самі не вміють зробити цю іграшку. Дошкільнята уважно стежать за діями вихователя, який на їхніх очах робить іграшки, що тут таки будуть використані ними в іграх.
Педагог безумовно має вміти виготовляти прості іграшки з паперу, дерева, інших матеріалів і навчати цього дітей. Спочатку діти майже не беруть участі у цьому процесі: вихователь доручає їм тільки щось потримати, подати, покласти. Потім малюки починають самостійно робити нескладні доповнення до іграшок, потрібних для гри. Старші діти можуть виготовляти іграшки для молодших. З виховної точки зору ця допомога особливо цінна, бо привчає бути уважними до молодших, а в малят викликає почуття любові та вдячності до старших.

Як спрямовувати ігри молодших дошкільнят
Як уже зазначалося вище, типовою особливістю ігор молодших дітей є їхній індивідуальний характер. У молодшій групі переважає різноманітна діяльність з іг-рашками. Дитина гойдає ляльку, водить машину, годує тварину тощо, тобто кожен діє зі своєю іграшкою самостійно, окремо від інших, що й зумовлює індивідуальний характер ігор. Між вихованцями молодшої групи часто виникають непорозуміння через іграшки: діти не вміють домовитися, ввічливо попросити, віднімають одне в одного іграшки, скаржаться виховательці, звертаються до неї по допомогу.
Вихователь, який працює з найменшими, має подбати про те, щоб створити умови для гри, допомогти малятам обрати іграшки. Дуже важливо вміти відвернути увагу дитини від іграшки, якою грає товариш, і довести їй, що й іншою можна добре й цікаво гратися. Іноді до-сить сказати кілька слів, щоб зацікавити дитину, при цьому доречним буде наочний показ дій: перевдягнути ляльку, покласти її в колиску, побудувати високу башту, відвезти автомашину в гараж тощо.
Показуючи, як користуватися будівельним матеріалом, вихователька сприяє розвиткові конструктивних здібностей дітей. Вони зводять з цього матеріалу спочатку найпростіші споруди: складають кубики рівними рядами на однаковій відстані один від одного, тісно зсуваючи їх, надбудовують у висоту тощо.
Щоб ігри з будівельним матеріалом проходили цікаво й результативно, вихователька протягом усього дня має дбати про те, щоб діти набували основних конструктивних навичок. Здебільшого це відбувається на заняттях. Але оскільки в молодшій групі заняття мають переважно характер гри, тому виховні й дидактичні завдання слід органічно включати в гру.
Якщо малята вміють самостійно й спокійно грати з іграшкою, можна вважати, що першої стадії розвитку їхньої ігрової діяльності досягнуто. Але тут виникає наступне завдання — подолати етап індивідуальних ігор і поступово спонукати дітей до участі в колективних, об'єднувати їх у групи, створювати умови, які сприяли б виникненню самостійних ігор.
Характерною ознакою ігор дітей молодшої групи є обмеженість змісту, бідність сюжету. Дитина здебільшого і грає сама тому, що в грі не потрібні інші учасники, тож не треба щось придумувати, узгоджувати з кимось дії.
Отже, завдання вихователя — розгортати сюжет гри так, щоб можна було залучити до спільної діяльності якомога більше дітей.
Для цього варто активізувати знання малят про навколишню дійсність, нагадувати їм минулий досвід, переживання, прагнути, щоб ці переживання творчо відображувалися в грі. Досить часто сюжети гри можуть бути підказані іграшкою. Наприклад, лялька, ляльковий по
суд, меблі викликають у дітей бажання розгорнути гру в сім'ю, автомашина — "у водія" тощо. Тут доречним може бути втручання дорослого безпосередньо в хід гри, щоб краще розвинути сюжет, обраний самими дітьми.
Спрямовуючи ігри малят, слід ураховувати4; що їхня діяльність менше регламентована правилами, ніж діяльність старших дітей. У молодшій групі часто виникають непорозуміння під час гри саме тому, що учасники не дотримуються основних правил спільної діяльності.
Діти визначають правила творчих ігор, виходячи з ролей. Дитина, яка виконує певну роль, має поводитися так, як це робить у житті персонаж, роль якого вона виконує. Педагог учить вихованців критично оцінювати поведінку своїх товаришів у грі, аналізувати, чи відповідають їхні дії життєвим ситуаціям. Так діти поступово привчаються до точного виконання правил гри.
Як спрямовувати ігри старших дітей Характерна риса ігор старших дошкільнят — колективний характер. Діти намагаються якнайточніше відобразити у грі навколишнє, що зумовлює ускладнення правил та збільшення кількості учасників.
Творча рольова гра сприяє формуванню колективістських відносин, зокрема на основі розподілу праці, взаємодопомоги, координування особистих інтересів з інтересами колективу тощо. Ці відносини переносяться на інші види діяльності й надалі переростають у навички колективістської поведінки.
Спрямовуючи творчі ігри старших дітей, педагог прагне розширити їхні уявлення про життя та працю дорослих. З цією метою організовуються прогулянки та екскурсії, проводяться бесіди, читаються та обговорюються твори художньої літератури, розглядаються картини, іграшки, увагу дітей зосереджують на позитивних сторонах життя. Важливо, щоб діти усвідомлювали сенс суспільних відносин дорослих людей. Інколи в іграх відображаються негативні явища життя, наприклад, гра в магазин: покупці кричать, штовхаються. У такому разі варто тактовно переключити увагу дошкільнят. Важливе завдання педагога — прищепити вихованцям правильне ставлення до життя, для чого їх слід систематично ознайомлювати з життям дорослих: їхніми відносинами, обов'язками.
Крім розширення дитячих уявлень про навколишнє життя, вихователь має ще багато можливостей для ознайомлення дітей з основними правилами поведінки та створення свого роду неписаних законів гри.
Зважаючи на великий інтерес дошкільнят до відображення в іграх досить складних явищ навколишнього і на брак при цьому організаторських умінь, варто відразу на початку гри сформулювати правило: хто хоче грати, має домовитися з тим, хто організовує гру. Ще до того, як діти почнуть грати, вони мають розподілити ролі. Дитина, яка виконує в грі головну роль, зазвичай, сама й організує цю гру, і приймає в неї інших дітей. Це правильна форма організації, оскільки сприяє встановленню певного порядку.
Наступний неписаний закон — перше право на певну іграшку отримує той, кому вона потрібна для успішного виконання ігрової ролі. Принципи правильного користування іграшками встановлюються тоді, коли діти розуміють загальну мету й уміють розподіляти обов'язки. Та якщо навіть подекуди між гравцями і виникають суперечки через іграшки, ці непорозуміння старші дошкільнята вже залагоджують самостійно, особливо, коли вихователь пояснює, як краще домовитися.
Інколи діти не вміють розмовляти і діяти так, як цього потребує взята роль, узгоджувати свої дії з діями інших. Скажімо, "учні" не слухаються "вчительку". Зважаючи на це, при розподілі ролей обов'язково треба нагадувати дітям встановлені правила. Наприклад: "учителька" не повинна розпочинати "урок", поки діти галасують, не сядуть на свої місця. "Корабель" не може відплисти від берега, поки "капітан" не віддасть наказ тощо. Такі правила сприяють виробленню організаційних навичок виконання не тільки головних, а й другорядних ролей. Але ці правила не завжди рятують від непорозумінь, оскільки діти засвоюють їх дуже повільно. Тому не варто боятися суперечок щодо їх виконання, бо, як кажуть, у суперечках народжується істина. І діти самостійно знаходять вихід із становища.
Спрямовуючи ігри старших дошкільнят, слід зважати на їхній потяг до самостійності, прояву ініціативи та "чесної" гри.
Ще одна обставина, з якою варто рахуватися — намагання дітей відобразити у грі не тільки зовнішній бік життєвих явищ, а й глибші проблеми. Це дістає свій відбиток у запитаннях: "Чи можуть малята їздити у транспорті без квитків?", "Чи трапляється, що жінка керує трактором?" і т.п. З педагогічного погляду найціннішими є питання, за допомогою яких діти намагаються осягнути логічний зв'язок речей та явищ, розв'язати суперечки, намітити план гри.

Скачати повну статтю в файлі Word можна в Архіві статей.
Категорія: Статті по вихованню | Додав: VinDNZ1 (29.09.2009)
Переглядів: 9000 | Теги: діти, консультації, виховання, ігри | Рейтинг: 4.3/10
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Меню сайту

Наші фото

Друзі сайту
Вінницьке міське управління освіти

Вінницька міська рада

Вінницька ОДА

Урядовий портал

Міністерство освіти і науки України


Наші діткиsadochok.org - Дитячі садочки Києва



Наша кнопка
slovyanochka.at.ua - ДНЗ №1 Слов'яночка м. Вінниця
отримати код

Статистика

Рейтинг@Mail.ru



Copyright ORIGAMI © 2009-2017Хостинг від uCoz