Форма входу
Логін:
Пароль:

Пошук

...

Консультації
Загартування (валеологія) (25012)
Дівчатка: які вони? Психофізіологічні особливості (5432)
Психологічна небезпека — чи можна вберегти від неї дитину? (5684)
Організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі (52428)
Супровід дитячого розвитку та покращення батьківської компетентності (5226)
Проблема обдарованості: теоретичний аспект (10849)
Зміст та особливості предметно-ігрового середовища (20710)
Методика проведення бесід з дітьми (38550)
Наріжний камінь особистісно орієнтованої моделі (7245)
Що робити якщо дитина агресивна? (15047)

Категорії розділу
Статті по вихованню [53]

Погода в Вінниці

Головна

Реєстрація

Вхід
Вітаю Вас Гість | RSS


Слов'яночка


Субота, 22.07.2017, 03:44
Головна » Консультації » Статті по вихованню

Сучасний зміст екологічного виховання
З. Плохій
Успіх екологічного виховання дошкільнят значною мірою залежить від того, який зміст знань про досить складний і багатоманітний світ Природи їм пропонують. Л.С. Виготський наголошував: знання засвоюватимуться дитиною та сприятимуть її розвитку лише за умови врахування психічних та фізичних можливостей дитини, способів її орієнтації у довкіллі, характеру педагогічного впливу.
Зміст екологічного виховання включає два аспекти: засвоєння екологічних знань та їх трансформацію у ставлення. Знання — обов'язковий компонент процесу формування екологічної компетентності, ставлення — його кінцевий продукт. Бо ж, коли людина нічого не знає про об'єкт, то й ставиться до нього байдуже. Екологічні знання сприяють формуванню усвідомленого ставлення й закладають початок екологічної свідомості. Якщо ж ставлення побудовано поза розумінням закономірних зв'язків у природі, соціоприродних зв'язків людини з природним довкіллям, воно не може бути стрижнем екологічної компетентності, оскільки при цьому Ігноруються об'єктивно існуючі процеси і враховується лише суб'єктивний фактор. Екологічні знання допомагають людині усвідомити причини можливих екологічних змін, підказують шляхи запобігання їм. Ознайомлення із законами природи має розпочинатися з дошкільного дитинства. Можливість та успішність цього процесу доведено численними психолого-педагогічними дослідженнями. Для дошкільнят науковці виділяють три напрями екологічних знань: з біоекології, соціальної та прикладної екології.
Психолого-педагогічними основами формування первинних екологічних уявлень у дошкільників є ідеї провідних учених С.Л. Рубінштейна, Л.С. Виготського, О.В. Запорожця, М.М. Поддьякова, В.В.Давидова.
Їх короткий зміст.
• Дітей дошкільного віку можна ознайомлювати з будь-якою сферою дійсності за умови, що її об'єкти та зв'язки між ними представлені наочно і є можливість включити їх у практичну діяльність дитини.
• Добираючи зміст та обсяг інформації, слід ураховувати особливості інтелектуального розвитку та мислення дітей, в яких переважає дієвість та образність; система знань може бути у формі уявлень, а не понять.
• Зміст має ускладнюватися не за рахунок розширення засвоєних фактів, а через установлення зв'язків та залежностей між об'єктами та явищами дійсності.
Для систематизації знань треба виокремити центральну ланку, навколо якої групувати конкретні знання. Такою ланкою може бути найважливіший зв'язок та залежність певної сфери дійсності.
Загальну стратегію пізнавальної діяльності дошкільників розробив М.М. Поддьяков. Її суть полягає у тому, що дітей треба вчити розглядати об'єкт лише в тій системі предметів, в якій він існує та функціонує. Це дасть змогу уникнути хаотичності конкретних знань, сформувати цілісне уявлення про об'єкт. Пізнавальний процес має відбуватися в певній послідовності: від сприймання об'єкта як окремого цілісного утворення — до системи об'єктів, завдяки яким він існує, від них — до аналізу властивостей об'єкта, які уможливлюють взаємозв'язки з іншими суб'єктами системи.
Систематизовані знання значно розширюють можливості дошкільнят в осягненні прихованих істотних зв'язків у певній сфері дійсності. Докорінно змінюється підхід дитини до аналізу об'єктів та явищ дійсності, в неї формується потреба знайти приховані внутрішні зв'язки та закономірності. Формування системи конкретних уявлень, упорядкованих поступовістю їх отримання, забезпечує вихід за межі безпосереднього сприймання. Здійснювати перцептивні та інтелектуальні дії можливо за допомогою схем, моделей, використання яких передбачає практичну діяльність.
У авторському дослідженні доведено можливість формування в дошкільників узагальненого уявлення про екологічну єдність усіх об'єктів природи. За умови послідовно організованих спостережень у природі, використання динамічних моделей екосистем діти середнього дошкільного віку простежують взаємозв'язки, починаючи з однієї-двох ланок, а старші — ланцюжок до п'яти ланок: температура повітря — температура ґрунту — стан рослин — поведінка комах — зміна поведінки птахів. У науковий та практичний обіг у системі дошкільної освіти вперше було введено терміни "екологічні уявлення", "екологічне виховання дошкільників", які ввійшли до першого видання програми виховання дітей дошкільного віку "Малятко" {1991 р.).
Центральним ядром, що об'єднує знання про світ природи, є уявлення про живий організм, його властивості, потреби та способи задоволення.
Перша змістова лінія передбачає формування в дітей уявлення про живий організм. У природі такими організмами є рослини, тварини, людина. Живому організмові притаманні певні властивості. Він самостійно рухається, живиться, дихає, відчуває, росте, розвивається, розмножується, що можливо за умови задоволення потреб у просторі, повітрі, їжі, світлі, теплі, їх належній кількості, якості. Наявність таких уявлень сприяє формуванню мотиву бережливого поводження з об'єктами природи; "тому що вони живі", готовності задовольняти потреби живих істот або не заважати їм це робити.
Знання про потреби живого організму доступні дітям, починаючи з молодшого віку, оскільки їх можна наочно представити та включити у діяльність дитини. Посильність для дошкільнят засвоєння системи знань проживий організм доведено дослідженнями О.ф. Терентьєвої, Н.М. Кондратьєвої, Т.А. Маркової, І.О. Комарової, Д.Ф. Петяєвої, а також багаторічними авторськими дослідженнями. Усвідомлення дитиною властивостей та потреб усього живого сприяє розумінню самоцінності життя, його вразливості, неприпустимості завдання йому шкоди.
Друга змістова лінія зорієнтована на усвідомлення дітьми залежності живого організму від середовища, в якому він існує, пристосувальних особливостей зовнішнього вигляду (форма та структура частин рослин, будова органів пересування, дихання, живлення, форма та покрив тіла тварин), поведінки (як тварини пересуваються, дихають, живляться, відпочивають, доглядають за дитинчатами, де зимують). Систематизація здобутих знань сприяє формуванню узагальнених уявлень про різні середовища існування (повітряне, наземно-повітряне, водне, ґрунтове) і трансформується у бережливе ставлення до середовища, без якого живі істоти не здатні вижити.
Третя змістова лінія тісно пов'язана з попередніми й ґрунтується на властивості живого організму задовольняти життєво важливі потреби завдяки іншим живим істотам. Головним при цьому є ланцюг живлення, а також розмноження (запилення квіток комахами, можливість влаштувати гніздо, сховатися від небезпеки тощо). В результаті усвідомлення дітьми взаємозв'язків між живими істотами формуються узагальнені уявлення про багатоманітність рослинного й тваринного світів, екосистеми лісу, водойми, луки та зорієнтованість на дбайливе ставлення до всіх живих істот та їхнього середовища.
Четверта змістова лінія орієнтує на те, що здатність людини жити, задовольняти свої потреби як живого організму можлива завдяки природі. Людина — частина природи, а відтак, дбаючи про себе, слід дбати і про природу, без якої неможливе життя. Оскільки діяльність людини впливає на стан повітря, води, ґрунту, рослин, тварин, діяти слід так, щоб не зашкодити природі, а отже, й собі. Таким чином, усі змістові лінії базуються на центральній ланці залежностей — потребах живого організму та можливості їх задоволення, поступово ускладнюючись, актуалізують відповідний мотив екологічно доцільної поведінки дитини. У молодших дошкільнят переважає емоційний характер мотивації, що дає можливість передбачати наслідки своїх дій у природі. У старших дошкільнят емоції поступово інтелектуалізуються, що дає їм змогу передбачати віддалені наслідки своїх дій.
Вагоміше місце у змісті екологічних знань набувають знання із соціальної екології, які різнобічно висвітлюють проблеми системи "людина - суспільство - природа", допомагають усвідомити своє місце у природі. У сферу предметного поля екології останнім часом правомірно залучено людину як об'єкт дослідження. Здоров'я людини — складне міжгалузеве наукове поняття, що відображає стан і характер взаємодії особистості з її внутрішнім та зовнішнім середовищем, тобто має тісний зв'язок з екологією. Життєвий простір людини також включений у певну екосистему. її діяльність зумовлює антропогенне навантаження на природне довкілля, що має свої якісні й кількісні характеристики. Фізіологічні потреби організму людини визначають певні межі й певні вимоги до середовища існування. Таким чином, людина постає як біологічний вид і як екологічний чинник. Вивчати зв'язки людини з природою потрібно не тільки для того, щоб знати, які природні чинники необхідні для життя людини, суспільства, а й для того, щоб розуміти вплив людини на природу. Сучасна екологічна ситуація — яскраве свідчення того, що людина не може відмежуватися від природи і жити лише в соціокультурному середовищі.
Відомий фахівець з екологічної освіти О.М. Захлібний виділяє чотири взаємопов'язані компоненти екологічних знань: пізнавальний — головні ідеї про характер взаємодії природи і суспільства, про глобальні екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання; ціннісний— ціннісні орієнтації щодо суспільної та особистісної значущості природи; нормативний — основи моральних та правових норм природокористування, правила поведінки у довкіллі; діяльнісний — види та способи діяльності, спрямовані на формування практичних екологічних умінь.
Пізнавальні знання — це знання про факти, терміни, узагальнені уявлення, елементарні поняття. Вони дають дітям змогу орієнтуватися в природному довкіллі, розуміти єдність природи, взаємозалежність її об'єктів та явищ.
Оцінні знання характеризують норми ставлення до об'єктів та явищ, значення їх для природи і людини. Цей компонент знань важливий для формування ціннісного ставлення до природи.
Нормативні знання характеризуються тим, що допомагають усвідомити правила поведінки в природі, діагностувати дійсність, передбачати можливі наслідки дій людини у природі, розуміти, до чого призводить порушення екологічних процесів.
Прикладні (діяльнісні) знання використовуються у природоохоронній діяльності, дають можливість взаємодіяти з об'єктами природного довкілля.
Задля забезпечення неперервності освітнього процесу всі чотири компоненти екологічних знань мають бути включені і в дошкільну ланку освіти.
Розглянемо це на прикладі ознайомлення старших дошкільнят з темою "Вода".
Важлива умова високої ефективності навчання (повнота, системність, усвідомленість знань) — дотримання певних принципів відбору екологічних знань для засвоєння дітьми, Найважливіші з них — принципи науковості, доступності, системності, енциклопедичності, інтеграції, концентричності, орієнтації на екологічно доцільну поведінку, конструктивізму, наступності.
Принцип доступності передбачає адаптацію складних для розуміння дошкільнят наукових термінів, пояснення їхнього змісту доступною для дітей цього віку мовою із залученням ігрових та казкових персонажів, образних порівнянь тощо, можливість проілюструвати наукові факти на об'єктах найближчого природного довкілля, визначення доцільного обсягу подачі фактичного матеріалу (назв, цифр тощо).
Принцип системності — один з найскладніших для реалізації та найважливіших за значенням для формування в дітей екологічних уявлень. Джерелом розумового розвитку є зміст знань, засвоєння дитиною наукових (а не емпіричних) понять, які потребують відповідної форми навчання (Л.С. Виготський). Матеріал, упорядкований у цілісну систему з простим принципом побудови, легше засвоюється, ніж розрізнений. Сучасними дослі-дженнями доведено, що дошкільник здатний у процесі предметно-чуттєвої діяльності зрозуміти істотні центральні зв'язки явищ та відтворити їх у формі уявлень. Таким чином, основою систематизації екологічних знань мають бути поняття, що відтворюють основні екологічні взаємозв'язки живого організму із середовищем. Важливим також є положення про те, що при засвоєнні дітьми систематизованих знань формується загальна стратегія пізнавальної діяльності, яка розгортається за певною логічною схемою — від виокремлення окремого об'єкта до встановлення його зв'язків із середовищем та іншими об'єктами, в системі яких він існує. Така логіка пізнання формує установку на пошук прихованих, внутрішніх зв'язків у природі, що важливо для усвідомлення дошкільнятами екологічних взаємозв'язків.
Принцип енциклопедичності полягає в засвоєнні дітьми певного обсягу та змісту знань про природу, завдяки яким вони орієнтуються у світі тварин, рослин, об'єктах неорганічної природи, найпоширеніших явищах природи. Наявність різногалузевих знань може стати підґрунтям для формування елементарної картини світу, сприятиме успішному засвоєнню змісту шкільної програми.
Принцип інтеграції забезпечується самим характером екологічних знань, що поєднують у своєму змісті різні наукові галузі. Інтеграція передбачає екологізацію діяльності педагога та різних видів діяльності дитини. Особливості організації освітньо-виховної роботи з дошкільниками в дитячому садку дають змогу створювати більш оптимальні умови для реалізації цього принципу, ніж у школі.
Принцип концентричності випливає зі специфіки організації дошкільної освіти, цілісного сприймання навколишнього світу дошкільнятами. Цей принцип тісно пов'язаний з попередніми принципами енциклопедичності та інтеграції і полягає у тому, що діти, починаючи з ознайомлення із зовнішніми властивостями об'єктів природи (молодші дошкільники), поступово приходять до пізнання внутрішніх істотних їх зв'язків із середовищем у старшому дошкільному віці. В такий спосіб формується достатнє розуміння природи в її взаємозв'язках, мінливості, розвитку.
Принцип орієнтації на екологічно доцільну поведінку полягає у відборі обсягу та змісту знань про найближче природне оточення, які можна довільно актуалізувати у повсякденній взаємодії зі світом природи (а не накопичувати на майбутнє) і які допомагають передбачати наслідки власного поводження стосовно його об'єктів. Це принцип зорієнтований на забезпечення дієвості набутих дітьми знань.

Скачати повну статтю в файлі Word можна в Архіві статей.

Категорія: Статті по вихованню | Додав: VinDNZ1 (29.09.2009)
Переглядів: 23009 | Теги: консультації, діти, виховання | Рейтинг: 4.3/20
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Меню сайту

Наші фото

Друзі сайту
Вінницьке міське управління освіти

Вінницька міська рада

Вінницька ОДА

Урядовий портал

Міністерство освіти і науки України


Наші діткиsadochok.org - Дитячі садочки Києва



Наша кнопка
slovyanochka.at.ua - ДНЗ №1 Слов'яночка м. Вінниця
отримати код

Статистика

Рейтинг@Mail.ru



Copyright ORIGAMI © 2009-2017Хостинг від uCoz